Обирай відпочинок у Микитинцях
 Микитинці у Google maps
 Привіт, Гість
Увійти
Ідентифікація
Я забув свій пароль
Зареєструватись

 Наші друзі
 Наша кнопка


 З найдавніших часів до другої світової війни
З найдавніших часів до другої світової війни

Заснування

Був колись поляк, що мав значні заслуги перед Ягайлом. За ці заслуги польський король подарував йому місто Рогатин разом з кількома селами, серед яких були й Микитинці. З Рогатина до Микитинців приїхала пані зі своїм гуменним Микитою Карп'яком. З Микитою були два слуги — Валіхновський та Камінський. Від цього часу село від імені гуменного Микити стало називатися Микитинцями. А раніше, кажуть, воно називалося Барвінковим. Відбулася ця подія 1375 року. Пані побудувала в селі фільварок і подарувала своїм слугам великі наділи землі, десь близько 80 га. кожному. Валіхновському — на захід від дороги, Карп'якові — на схід від дороги, а Камінському — за рікою. Ці прізвища в селі є ще й тепер.

Розташування та межі

Микитинці розташовані по обидва боки річки Пістиньки, яка впадає у Прут неподалік від Коломиї, в низовині, отож недаремно співають, що "Микитинці — в ямі, в Микитинцях такі дівки, як намальовані". З самого початку існування село належало до Косівського повіту Коломийського округу.

Південна частина села межує з Пістинем — містечком за часів Старої Польщі, Австрії й Нової Польщі.

Східна частина села ме¬жує з державним лісом, в якому за Австрії й Польщі люди фасували в лісі дрова, робили чищення, збирали хворост. Взимку двічі на тиждень, а влітку — раз селяни одержували на дрова асигнати. Територія такого промислу простягалася до головної дороги, що веде з Кривобродів до Косова.

Північна частина села межує зі Спасом Горішнім, а західна — з царинами Стопчатова, присілком Борисівкою і Вербізьким лісом. До 1939 р. цей ліс належав селу Вербіж.

Вся територія Микитинців займає разом з належними до нього угіддями 786 га. Протяжність її з півночі на південь і з заходу на схід приблизно однакова, близько 3,5 км. Полонинські угіддя займали понад 600 га. Раніше південна межа села проходила ближче, і вже недалеко за школою землі належали пістинським людям. Пізніше микитинські поскуповували ці землі собі. Якийсь час ця частина села називалася Нова Пістинь. Гора між потоками Красник і Потоцьких називається Субокотовою горою, а городи від південної межі аж до цвинтаря й дороги, що веде в потік Потоцьких, називалися Великою Долиною. Гора між потоком Потоцьких і Ніньковим потоком називається Майновою, а царини й городи під нею називалися Грушеве. Грушеве тягнулося аж до спаського кордону. Тепер ця частина села на північ від церкви називається просто Долів. Місце, на якому було розташовано колгоспний двір, називалося Фільварком. За давніх часів тут справді був панський фільварок. Частина між колгоспною садибою й річкою називається Сафатовою Долиною. За річкою розмістилися Рівні, Макієве, Воронець та Корея. Остання раніше називалися Долиною Козланів, а теперішню свою назву одержала через те, що з трьох боків омивається водою і, по суті, є найвіддаленішим районом села.


Промисли та господарська діяльність

Колись люди, в основному, жили зі своїх невеличких ґрунтів (земельні ділянки), які потребували багато праці, а прибутки давали мізерні. Багатьом родинам доводилося жити впроголодь, а в неврожайні роки голодувало неодноразово ціле село. Дехто з микитинських, намагаючись якось поправити господарку, виїжджав на заробітки до Канади, Америки, Німеччини, Франції, Румунії.

Проте щастило небагатьом, та й не кожен міг зважитися їхати в невідомі світи, тому люди в Микитинцях давали собі раду тим, що робили сани, ободові колеса, городили кошниці. робили віники, мітли, кісся, кушки та граблі. Ці вироби спроваджували на ярмарки до Коломиї, Заболотова, Снятина, Косова, Городенки, Гвіздця та в с. Балинці, в якому були постійні замовники. Микитинці також мали своїх ковалів, кушнірів і шевців. Щоправда ці ремесла також давали незначні прибутки, бо ремісники не витримували конкуренції з фабриками. Щоправда, деякий час після війни ремісники були на піднесенні, а потім стали банкрутувати, заходити в борги, беручи в євреїв до грошей шкіру, закладаючи землю.

Микитинці та Яків Головацький («Руська трійця»)

Перша церква в Микитинцях збудована 1764 року. Правда, стару церкву перетворили 1859 р. на дзвіницю й збудували нову церкву, теперішню. Спочатку в Микитинці на відправу кожної третьої неділі священики приходили з Пістині. А вже потім, коли населення в селі зросло, а старий пістинський священик прихворів і йому важко було доїжджати, в Микитинцях утворили окрему парафію. Про бідність цієї парафії можна судити хоча б з того, що саме сюди був присланий 1842 р. під нагляд пістинського настоятеля о. Левицького письменник і греко-католицький священик о. Яків Головацький. Австрійська держава вороже ставилася до о. Якова Головацького, бо він виступав проти ополячування українського народу. Дійшло до того, що вже й по церквах священики виголошували до людей казання по-польськи. Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич учились у Львові й заснували гурток, який дбав про відродження українського народу, про те, щоб казання в церквах виголошували української мовою. Саме за це Якова Головацького спочатку позбавили були священичого сану, а потім відновили, але послали на таку бідну парафію, як Микитинці, де він пробув кілька років.

"Руська трійця", як називали Головацького, Шашкевича й Вагилевича, й усі ті священики, що підтримували їх, хотіли вивести український народ з відсталості й темряви, запровадити українську мову в церквах і школах, навчити народ змагатися за своє майбутнє та рівність між іншими народами. Поштовхом до такої діяльності стало те, що польське панство і ксьондзи, хоч уже й не було польської держави, але австрій¬ська, намагались опо¬лячувати людей, наса¬джували польську мову й школи, та цим самим довести, що Галичина — земля польська, а не українська, хоча це цілковита брехня.

Громадсько-політичне життя

Десь від 1900 р. по селах і містах Галичини й Буковини стали організовувати спортивні організації з військовим напрямком під назвою Січ. Хлопці по селах збиралися на віча, на яких виступали з промовами ті, хто вчився в гімназіях або мав вищу освіту, марширували, робили спортивні вправи. У неділю в містах робили пишні фестивалі з парадами. Влада підтримувала ці організації, очевидно, вже готуючись до війни. У Микитинцях, як і в інших селах, так само була Січ. На ці віча, які організовувала Січ ходила майже вся молодь, адже їй це було цікаво.

За Австрії в селі не було читальні Просвіти, клубу чи Народного дому. Але люди сходилися по хатах і там читали газети, в основному "Громадський голос" — орган Радикальної партії. Ця газета була в селі улюбленою. Крім того читали різні книжки.
Прихильники Радикальної партії заснували в селі Народну Спілку, яка мала свій фонд збіжжя, щоб позичати, кому не вистачало. Цей фонд успішно проіснував аж до 1939р..




Історичний спадок, пам’ятники історії і культури:



Кам’яний хрест в пам'ять скасування панщини – 1848 р.

Воздвиженська церква – 1859 р.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку (1989р.) – скульптори Галина та Володимир Римар….. Підчас відкриття вперше на Косівщині вільно піднято національні прапори

Пам’ятник полеглим у роки Другої Світової війни – 26.06.1968р.
У Другій Світовій війні загинуло 40 жителів села

Хрест поставлений громадою УГКЦ на честь суверенності України 16 липня 1991р.

Хрест поставлений громадою УАПЦ на честь незалежності України 27 вересня 1991р.

Символічна могила «Борцям за волю України» – 1991р.
В лавах УПА , у радянських в’язницях і концтаборах загинуло 15 жителів села.
Десятки жителів села були засуджені або вивезені радянськими репресивними органами.

Меморіальна дошка встановлена1993р. на честь Якова Головацького (1814-1888 рр.) – письменника, вченого і громадського діяча, члена «Руської трійці», який у Микитинцях в 1842-1846рр. жив і працював священиком.

14 травня 1994 р. встановлено хрест на місці загибелі сотника УПА Ю. Долішняка – Білого від рук НКВдистів.

18 липня 2004 р. реконструйовано криївку сотника УПА Ю. Долішняка на псевдо "Білий"

 Коломия ВЕБ Портал: НОВИНИ
 Опитування
Чи хотіли б ви побувати в Микитинцях?
ТАК
НІ
Завжди клацаю "НІ", бо в мене таке хоббі псувати всім малину
[Всього голосів: 79]

[Старі опитування]
 facebook
Виконано за результатами конкурсу проектів ОГС "Сільським громадам – гідне буття" при підтримці ІСАР "Єднання" за фінансування ТОВ "Систем технолоджі компані Інвестментс"
Розроблено студією КОЛОдизайн | GT:0.048